Годуєш мене запашним своїм хлібом. Чорнозем – твоє найрідніше з багатств. Як вдячний квітучим каштанам і липам! Хіба не із Ольвії родом Пегас? Летючі мости розглядають довкола, куди твій Славутич проторує шлях. А ця течія, і на погляд не квола, змете перешкоди: думками прийшла... Пронизую всю метушню сьогодення і бачу кургани народів, часів, розбитих надій на догоду ідеям... Чи дехто все це відчуває, чи всі? Ой, щастя не досить! І лихо за лихом... Погромам услід не один геноцид... Як тяжко ходити по травах, залитих безвинною кров'ю, та пам'ять носить! Найближчі всі корні – в тобі, моя ненько: земля слобідська та Поділля-Волинь... Аж ось роздоріжжя. Подумай гарненько: на небі є Сонце і зірка Полин... | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
