Затиснуті між небом і землею буття хвилини – болісно-прудкі. Склепіння склепів – міні-мавзолеїв – із небуттям складається в рядки. Пішли униз, та цілим ладом вищі, не топчучи, а живлячи траву, обранці вічності на кладовищі, що склали сили в силу вітрову. Застиглий час десь осторонь крокує: зворотно звідси спробуй доберись! Сумна зозуля щось просторікує: на жаль, виходить менше, ніж беріз... |