Ти ледь не танцюєш, ступаєш божественно все понад колючим камінням буття. Ребро ти моє! Для тебе б все пожертвував! А втратити щастя – найбільша біда... В єдиній тобі – багатьох уособлення: і мати, й сестра, і дружина, й дочка. Ти вся – таємниця: чарує оздоблення. Ти – муза: поезій бажаю чекать... Я бачу тебе, життєдайну, мадонною, що вмить перемінює свій колорит: гірка відчайдушно, стаєш ти медовою, собою возносиш мене в королі. П'яниш неймовірно мене ароматами. Як морем, напитись не можу ніяк. Ти вієш, як вітер ласкавий романтики. Маяк ти у небі, о зірка моя! З піднесеним голосом, сповнена музики... В тобі все співає, хвилює та гра. Якби в скутих межах ти бути не мусила, – злетіла б на крилах – жагучих дарах! Жалкуєш: малюю в рожево-блакитному так само, як бачу – людина, не Бог... Тобі як богині моїй непохитною молитвою – віра, надія, любов. | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
