Кришталь Чекала, як земля дощу, Мов квітка сонця дожидала Душа казала – не прощу, Та все одно йому прощала Жіноче серце мов кришталь Пригорнеш – музика озветься, А відштовхнеш, відкинеш в даль – На сто шматочків розібється Збирали, склеювали вдвох Шматочки серця, що згубились Ті почуття, що дав їм Бог, Здається, знову відродились Від щастя пяними були, Раділи, тішились, сміялись В коханні кожен день жили, В любові й ніжності купались Та щастя швидко примина, Кохання мов вода спливає І знову сльози ллє вона, І знов як сонця дожидає Збирав шматочки серця він, Стулить до купи намагався Не чути кришталевий дзвін – Він разом з серцем обірвався Розсипалось чарівне скло, Тепер, на жаль, не позбирати Його розбили біль і зло – Кохання ж вже не врятувати… | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
