В.В. Майдан заклечаний в тюльпани - Горять, неначе у вогні. І пригадалось, як коханий Їх дарував колись мені. Спекотний травень, наче літо… Геть стуманіла голова… Голівками хитали квіти І заміняли нам слова. Горіли щоки, мерзло тіло, Коли додому я прийшла… Пелюстки швидко облетіли, І що ж я вдіяти могла? Є час кохати, час сивіти, Час зустрічей, розлуки час. Я й не шкодую, що ті квіти, Тоді не поєднали нас. Життя - як золотава осінь, Як плесо тихої ріки… Чого ж тоді бентежать досі Оті червоні пелюстки? | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
