Оті безрадісні прогнози, Недоброї години знак. І небо ллє на землю сльози, Не заспокоїться ніяк. Взувачка чвахає в болоті, Та й у душі суцільний чвах. Вітрище на тій самій ноті Гуде надворі (й в головах!). О, сонце, де ти заблукало? Чи ти образилось на нас, Що так похмуро в світі стало, І всіх накрив негоди час? Що ж ігноруєш календар ти, Вже нині літечко, авжеж? Та сіре небо, сірі дати, І чорно-сірий дим пожеж... На серці й на землі руїни - Такий-бо не квітучий час. І плаче небо без упину, А сонце ігнорує нас. Коли вже стане на годині, І без отих батальних сцен На любій нашій Україні Настане літо без сирен? І скільки нам його чекати?! Самі дощі та вітровій... Так важко сонечко плекати У зболеній душі своїй!.. Та на землі все йде по плану: Дощ, сонце, осінь і зима. Цвітуть нарциси та тюльпани, Їм лиха від дощу нема. Зворушливо - до сліз, до щему Мигтять, яскріють крізь туман. Відтак поплачу із дощем я І знов розквітну, як тюльпан. | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
