Проміння сонця по землі розлито. Патьоки радості у ці недобрі дні... Таке прекрасне (хоч коротке) літо!.. А скільки літ відважено мені? Як та на берег викинута кілька, Пручається з останніх сил вона, Я ворушусь, але не знаю, скільки Тих літ (і зим) триватиме війна. Тут, слава Богу, все цвіте й буяє. І хоч оці краї мені чужі, Та, попри все, тут радість і моя є - Краса надворі та краса в душі. Її війні не вдасться спопелити Вона не згасне в цей недобрий час. Проміння сонця по землі розлите... Зберу на зиму. Буде про запас. | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
