Неначе літо, нині осінь, Хоча й лише на кілька днів. Каштани ще зелені й досі, Та клен вже геть почервонів. Давно всі висохли калюжі, Пташки виспівують пісні. І майорять розквітлі ружі, Як ті дівки на виданні. Неначе компенсує осінь Ті дні, коли дощі й дощі. А в Україні горе й досі, Від того тоскно не душі. Душа ридає і радіє, Панують мир в ній і війна. І ту зневіру, й ту надію Я маю випити до дна.. Хоч точить почуття провини За те, що радісно мені, Та серце б'ється без упину Якими б не були ці дні. Я буду довго пам'ятати Цю дивну осінь осяйну, Радіти сонцю й проклинати Війну. |
Положение о Клубе
Сделать стартовой
