Україно! Моя нене, моя слава й воля! Ліси, ріки, водограї, верби і тополі. Чорне море, Крим, Карпати і лани з степами, Але ж зрада і зневага, як між ворогами. Скільки ж тобі, Україно, довелось прожити, Щоб ту єдність й незалежність в боротьбі створити. Україно, моя люба, скільки злая доля Синів твоїх загубила на чужому полі! Скільки своїх діточок в битву віддала ти- Відривала їх від серця, як дитину матір. Але ж витримала все ти, не зламались люди Сподіваюсь, гірше того нічого не буде! Ти розквітла помаранчем, заживила рани, Потягнулись твої діти разом на майдани. Щоб прославити велику і вільну країну, Щоб нам з гордістю казати : "Я із України!" | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
