Бережи я прошу милий Боже- Україну едину мою, Від людей, що її ненавидять. На колінах тебе я молю. Мову рідну—вони зневажають, Пісню рідну—чужою зовуть, Вони тільки на неї і лають, розквітати їй не дають. Хто поцупив дівочую вроду- тих ланів і безкраїх долин, наче тихую чистую воду, що тече ніби річка крізь млин. Я не хочу казати про кривду, Що чинили завжди люди їй. Скільки сили забрали у неї, Скільки й досі нездійснених мрій. Україно моя—ти найкраща! Ти казкова і чарівна, Наче рай, наче дика хаща ти в моему серці одна. Коли сумно чи радісно буде Я згадаю про тебе завжди, Тільки мило моя Україна- З серця мого ніколи не йди |