Герої, і блазні, й закохані в юному шалі, Земля на китах і повіддя в чиїхось руках, А глянеш пильніше – дзеркала, дзеркала, дзеркала – Нестримне нашестя – чи, може, пришестя? – дзеркал. Ти вихід шукав у печерах ночей Заратустри, До пізнього ранку у тебе горіла свіча. Та всі манускрипти – засиджені мухами люстра, А мудрі – портрети, застиглі у рамах свічад. Ти птахом рвонувся у рясно зазорене небо, Здавалось, ще мить - і побачиш розгадку зблизька, - Та зліт – це падіння в химерному світі гіпербол, А небо – всього лиш одне з найкривіших дзеркал. Ти здався. І зорі на небі твоєму погасли. Ти зсунувся з глузду. Війну об»явив вітрякам. Ти в смерті рятунку шукав. Та за ширмою часу Гадючою шкурою зблиснули леза дзеркал. | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
