*** Шепотіли вітри і дерева у сні зітхали, Сонно хлюпався місяць в нічних золотих тенетах – Я кохав тебе так, як до мене ще не кохали Ні зірки божевільні, ні лебеді, ні поети. Зупинялись серця, вимирали народи й раси, Догоряли сузір 'я, з безодні здіймались гори – У галері кохання плили ми по морю часу, І маленьким озерцем здавалось безмежне море. Ти пішла у світанок, туманом лягла на луки, Ти на небо зійшла під стоколірні сплески райдуг,- І ходив я в полоні такої страшної муки, Що мені навіть пекло здавалось блаженним раєм. А як осінь в лісах шелестіла опалим листям, Разом з вітром і часом гортали ми фоліанти, - Твій засушений труп я знайшов у пожовклій книзі, О кохання моє, о прекрасна моя трояндо… | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
