Земля моя, як і чарівна жінка, Кохає ніжно і любові жде, А в серце вкралася якась журбинка, Вода цілунків не залиша ніде. І трав зелені, шовковисті коси, Байдужі ноги топчуть без жалю. На квітах вранці сльози, а не роси, А листя губ нам шепотять: люблю… Живильна кров її тече по жилам річок, Душа садами на весні цвіте, І голосом її співає хор синичок, І п’є бджола вино малинове, густе. | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
