Нас не сприймуть як двома тут, Ми не будем как дома там. Ми, ну майже непотріб тут, За нас грошик не дашь и там. Як нам кажуть, ми тут як кінь, Що приїхав сюди з Мікени, Ну а що в голові – не суть: Зміни, зради, чи то дилеми. Мы, конечно, предатели там. Ведь нас скрепы не затупили. Возвращаться – не вариант, Если хочешь живым быть, Билли. Ми зависли між двох світів. Й під воду вже йде Ітака, А пливти треба все ж вперед, Хоча б так як пливе собака. Не важливо тут хто ти є: Українець, татарин, руській, Не важливо що в голові, Й світогляд: складний чи вузький. На лице у нас всех печать: «Родились, иль хотя бы жили». Этот крест нам нести всю жизнь. За ещё одним не уследили… | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
