…Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх; Сама заснула коло їх. Затихло все, тілько дівчата Та соловейко не затих. Т.Г.Шевченко У цій поезії як в раї Живе душа. І плине час У вічність. Як і сам Тарас, Чийого слова пам’ятаєм, Не помирає серед нас. І скільки б років не минуло, Ще скільки промине віків, Будемо чути вічний спів Всього того, що з нами було У звуках Кобзаревих слів. До поки не погаснуть зорі У серці вишнями цвітуть Слова любові. Всюди чути І соловейка пісню волі І спів дівчат, що долю ждуть. І досі жде вечерять мати. Із діточками завше спить. І досі хрущ в садку гудить... Садок вишневий коло хати Тарас зміг в душі посадить. Тож всім поетам і піїтам, Хто бавить Музи і Пегаси: Учітеся віршів Тараса, Щоб не позоритись над світом Своїм дешевим лінгвоплясом. «Агнці», хто українську мову Призводить до бурчань чужих, Згадайте, що «Добро, Єсть, Жизнь»! «Людіє, Ази, Боже, Слово» - Тарас вписав в рядках своїх. | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
