Сіндерела, сіндерела, дивна дівка – попелюшка.
Йдешь гойдаючи ходою синє пір’я капелюшку.
Ти мабуть торік вхопила того птаха за крильцята...
Ганок. Рано. У карети позачинені дверцята –
І червона позолота сяє якось гарбузово.
А тобі дарунок прикрий - капелюшкова обнова...
І на вухах стиглі вишні (ні, не штучні – повні крові).
Бал залишив тільки спогад, і тебе напоготові...
І твоє, в кумедний розпач розмальованеє личко –
Сіндерела, ідіотка, ялинкова, новорічна...
Кришталева, напівбоса. Карнавальна, карна, мила...
Синій птах у біле небо розплескав жадані крила.
Все скінчилось як не треба...Зимно...Ніч...Томбе ля неже...
А на вушках мерзлі вишні... Інфлюенца, нерви, нежить...
І запалення мигдалин. І мигдалю смак пекучий
Та отрутний... Далі буде... Хімія гірких сполучень
Крові із вишневим соком. В сон – каблучка. В серце – голка.
Що ж до того, що красуня, що спортсменка, комсомолка...
Самозванка. В ранку ліній метрополітену кроки
Відлунають в переходах. Попіл.........
Навпіл........
Одинока...................................
Поэтический перевод Александра Анисимова и меня (в соавторстве:):
Синдерелла, синдерелла...золушка... мечта–девчушка!
Ты идёшь, и в такт кивают перья синие с макушки -
Год назад за хвост схватила синекрылую удачу...
Отчего-то на подножку дверь открыть лакей не скачет
И карета золотая с виду вроде тыквы квёлой.
Лишь досадой эти перья, - к шляпке модная обнова.
И серёжки спелых вишен оказались полны крови.
Память бала - дымом дышит ожиданье свежей боли.
Грим для счастья - смех и ужас, совершенно неприлично
Смотришься в своих нарядах, в мишуре - у тыквы «личной».
Башмачок один хрустальный, рвань, босячка, очень мило...
Птица счастья расплескала в белом небе кобальт крыльев
Все свершилось "как не надо". Холод, ночь, «томбе ла не же»
На ушах ледышки вишен, сопли, кашель, горло режет
Воспаление миндалин, и миндаля привкус жгучий.
Ядом смеси вишни с кровью жжет тебя счастливый случай,
Бывший некогда. Колечко - в сон, и боль - иголкой...
Что с того, что ты спортсменка, что красотка, комсомолка...
Самозванка. Лег золою звук твоих шагов далёко
В гулких длинных переходах...
Полупара...
Одинока...
|
|