В кожнiм серцi i лiто i осiнь
Завше рiзнi… Нiким i нiде
Таємниця кохання ще й досi
Не вiдкрита... Кохання веде
У незнанi cвiти, у неспокiй,
Де панують живi почуття.
I людина ти доти лиш, доки
Ти кохаєш – i квiтне життя.
У кохання -- суворi закони,
У кохання – яскрава весна.
Заборони, бридкi забобони
Для кохання – нiщо... I хтозна,
Чим насправдi кохання богате,
Як народжується в забуттi
Дивовижне i радiсне свято?
Будь закохана, душе, цвiти!
I не здатнi нi влада нi мати
Свято радостi те погубить.
Має право душа покохати,
Має право людина любить...
|
|