Украiнi Украiна, супутниця в долi, Незабутня перлина моя, Я тобi признаюсь у любовi На заходi пiвденного дня. Золотиi степи, як налитi, Море, рiки, лiси i поля, Жовте сонце у нiжнiй блакитi- Неласкавая матiр моя. Прийняла в давню пору гонимих Нездоленних ти предкiв моiх, Та прийнявши до себе гнобленних, Не признала ти iх за своiх. Вiчно були для тебе чужими Богом обранi предки моi*, И немало ти душ загубила, Обагряючи руки своi. Не змогла з того шляху звернути И несеш ти вину дотепер, Бо не можнa так просто забути, Як невинних вели на костер. Та народ мiй терпiв, не зламався, Не здолали тортури його, Час настав i увесь вiн пиднявся, Щоб вернутись до Бога свого. Може ти вже страждаеш вiд жалю, I майбутньой спокутой гориш, Та коли то звершиться, не знаю, Я молюсь, щоб звершилось скорiш. Хоч обтяженi тяжким спомином, Все ж до вiку тебе не забуть, То i нас, хто пiднявсь** в Батькiвщину, В знак майбутнього ти не забудь. Каяття ж- по твоiй лише волi, Бо що сталось, того не вернуть, Той, хто хоче щасливоi долi, Той пройде свiй розкаяння путь. *За технiчними причинами замiсть продовженного “I”з двома крапками, виккористована “I” з однiею крапкою. **В Iзраiль не повертаються, а ПIДНIМАЮТЬСЯ
|
|